Як повідомляти про втрату

 

ЯК ЛЮДИ СТАВЛЯТЬСЯ ДО СМЕРТІ?

Смерть є невід’єдною частиною людського буття. І саме розуміння цього факту зазвичай викликає відчуття страху та тривоги. Кожна людина розуміє і знає, що ця подія є неминучою.

У ЧОМУ ПРОБЛЕМА?

В залежності від віку, соціального статусу, побутових умов, фізичного та психічного стану, індивідуальних особливостей, політичних умов, релігійної приналежності та ін. у кожного із нас формується власне ставлення до смерті.

Для когось – це страх та відчай, для когось – природне явище, ще іншим – стимул до покращення якості власного життя, комусь – єдиний спосіб вирішення проблем і т.д. 

Війна принесла у наше життя багато горя та щоденні повідомлення про смерть. Втрата близьких сьогодні, на жаль, торкнулася багатьох людей. Попри це тема смерті в нашому суспільстві досить табуйована, переважно люди уникають розмов, навіть думок про смерть.  Часто люди бояться порушувати питання смерті.

ЯК РЕАГУЮТЬ БЛИЗЬКІ НА ЗВІСТКУ ПРО СМЕРТЬ РІДНОЇ ЛЮДИНИ?

Смерть близької людини є однією з найбільш важких і найболісніших переживань, які трапляються в нашому житті. Втрата близької людини – це те, до чого неможливо бути готовими. Отримавши звістку про смерть рідного, проявляються найрізноманітніші реакції: завмирання, паніка, агресія, істерика, втрата свідомості, тремор, запаморочення та інше.  Інтенсивність почуттів часто залежить від обставин смерті близької людини, від наших стосунків з людиною, а також від попереднього досвіду втрати.

Звістка про раптову смерть рідного «руйнує світ». Близьким важко оговтатись, оскільки, вони зазвичай відчувають дуже змішані емоції: страх про майбутнє, провину, образу, відчай та безвихідь. Це типова поведінка людини при втраті. Також людина може відчувати шок, невіру у смерть близької людини, гнів, сум. Найсильнішими почуттями можуть стати самотність та безнадія, проте горювання — цілком нормальний процес, за допомогою якого людина адаптується до нової реальності. На фізичному здоров’ї горювання може проявлятися сильним виснаженням, браком енергії, безсонням, відсутністю апетиту, підвищеною хворобливістю, зниженням опірності організму. 

Не існує «правильного» горювання відповідно до якихось визнаних норм.  Кожна людина матиме свій досвід проживання втрати.

Психологічною основою проживання горя є дистрес розлуки — це гостра емоційна реакція, яку супроводжують туга, відчай, фіксація на думках та переживаннях, пов’язаних із втратою. Потім поступово дистрес змінюється примиренням. Людина повертається до звичного повсякденного функціонування.

У процесі адаптації до нової реальності важливо, аби людина усвідомила факт того, що близька людина померла і більше не повернеться; проявила складні емоції, не блокуючи біль від втрати; пристосувалася до нової реальності й продовжила жити, дозволяючи собі відпочивати, радіти, розважатися і т.д.

Надважливо в цьому періоді не залишатись на самоті, дозволяти емоціям проявлятись в природній спосіб, не забороняти собі згадувати про померлого.

ЯКІ ПРИЧИНИ СКЛАДНИХ СТАНІВ? ЯКІ РІШЕННЯ?

В основі складного проживання горя лежить почуття провини та гнів. Люди картають себе за: недосказане, незавершене, не створені умови, щоб подія не відбулась, гніваються на себе, померлого, родичів, державу, обставини і т.д. І це типово. Крім цього, стан горюючого залежить і від типу нервової системи, життєвого досвіду, кола спілкування та підтримки, соціального та матеріального статусу та ін.

Як довго людина буде проживати втрату, залежить від так званого «застрягання» на тому чи іншому етапі, від внутрішнього ресурсу.  Часто людина може відчувати відсутність контролю над своїм життям, втрату сенсу життя. Може з’явитись апатія, постійне відчуття тривоги, втрата сну, апетиту, небажання спілкуватись та вставати з ліжка, виконувати звичні побутові справи. Якщо переживання втрати не змінюється з часом, залишається таким же гострим і болісним тривалий час, людина не здатна самостійно впоратись із психологічним навантаженням ― є сенс звернутися до психолога.

ЯК ПОВІДОМЛЯТИ ПРО ВТРАТУ? ХТО МАЄ ЦЕ РОБИТИ? ЩО НЕОБХІДНО ВРАХУВАТИ?

В умовах сьогодення все частіше зустрічаємось з щоденними запитаннями: як повідомити рідних про смерть близької людини?

Повідомляти новини про смерть не просто (це стосується не тільки лікарів, поліцейських чи військових), оскільки ми зіштовхуємось зі складними емоціями як власними, так і того, кому повідомляємо. 

Насамперед повідомити про втрату потрібно екологічно: з повагою, з пошаною, зі співчуттям. Під час розмови намагатися бути спокійним та чуйним. Для повідомлення потрібно використовувати прості слова. Достатньо самого факту. Можна запропонувати склянку води. Не треба тиснути і нічого запитувати, а навпаки дати трохи часу й тиші. Просто побути якийсь час поруч.

Витримайте паузу, якщо людина в шоковому стані. Якщо є миттєва реакція (крик, ридання), дайте кілька хвилин на цей первинний вихід горя. Якщо відбувається заперечення – час на усвідомлення. Не потрібно відповідати, просто дайте інформації бути прийнятою.

Слухайте. Дозвольте людині розповісти свої почуття та емоції. Не перебивайте і не намагайтеся вирішити проблеми. Просто прислухайтеся й будьте терплячими.

Зазвичай слів замало. Наша присутність біля людини, коли ми її бачимо та чуємо, а також можемо підійти до неї з теплим чаєм та огорнути ковдрою, бо після реакції шоку холодно, – це буде кращою допомогою. Добре, коли людина плаче. Нам треба підтримати цей плач, щоб він вийшов назовні.

ФРАЗИ, ЯКІ МОЖНА ВИКОРИСТАТИ ДЛЯ ПІДТРИМКИ РІДНИХ:

«Бачу, як тобі боляче»;

«Я не можу забрати твій біль і горе, але я можу побути поруч»; 

«Співчуваю тобі»; 

«Чим я можу допомогти?»;

«Я тут, поряд із тобою». 

ЩО ВАЖЛИВО ЗНАТИ ПРО СПІЛКУВАННЯ У ГОСТРІЙ ФАЗІ ГОРЯ?

Горе – це процес, який включає в себе: біль втрати, формування оточення, створення нових стосунків з померлим. Стадія гострого горя може тривати 1-2 місяці, рідше до пів року. Найголовніше – бути поряд з тими, хто зазнав втрати, до двох тижнів. Не потрібно чогось особливого говорити, головне бути поряд і давати підтримку. Наш мозок не сприймає, доки не повірить. Для того щоб повірити, треба вербалізувати, сформувати ту історію. Треба переповідати свою історію знову і знову, і повірити собі. Це пункт прийняття. Також важливий момент: давати людині можливість бути в тому місці, де їй комфортно перебувати. Крім того, добре було б поступово залучати людину до буденних справ: приготування їжі, прибирання, догляд за собою та ін.

ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ/ГОВОРИТИ В ЖОДНОМУ РАЗІ?

Основне завдання рідних та друзів – бути екологічними, не погіршувати ситуацію та дати людині прожити ці переживання, не стримуючись.

Не варто говорити людині, яка втратила близького, щоб та не плакала. Сльози – це не те, чого потрібно соромитись. Плакати можна і навіть потрібно.

Слова мають велику силу: вони можуть підтримати, а можуть поранити. 

Фрази, які не варто казати: 

«Знайдеш собі ще чоловіка (чи дружину)»; 

«Народиш собі дитину ще»;

«Зважай, що на тебе дивляться»;

«Ти маєш бути сильною (сильним)»;

«Час лікує»;

«Подивись, іншим набагато гірше, у тебе хоч рідні залишились»;

«Я розумію, як це боляче»;

«Принаймні, вже не страждає»;

«Там, де він зараз, краще»;

«Скільки можна плакати»;

«Ненормально так страждати»;

«Заспокойся»;

«Не плач»;

«Маєш бути сильною заради дітей».

На жаль, через війну в країні ми опинилися у нових реаліях. Попри виснаження, зниження емоційного заряду, кожен з нас може залишатися чуйним та щирим до близької людини, підтримати, вислухавши, та надати допомогу, звернувшись до фахівців.

Якщо ви відчуваєте необхідність покращити власний психоемоційний стан або потребуєте психологічної допомоги, можна звернутися до фахівців КУ «Центр УБД» СМР.

 Як звернутися?

РЕЦЕПЦІЯ: 050 107 94 53

ПСИХОЛОГ: 093 107 94 53

пн-пт – 8:00-20:00

сб, нд – вихідні дні

Інформаційне джерело: https://pidtrymka.in.ua/useful_post/yak-povidomlyaty-pro-vtratu/