Стосунки на відстані: як налагодити інтимну близькість

В ЧОМУ ПРОБЛЕМА?

Тема сексу і досі є амбівалентною у суспільстві. З одного боку, її важливість складно відкинути, а з іншого – існують соціальні табу і упередження щодо відкритих розмов про секс. В Україні зараз ця тема розкрилася ширше, події розгортаються подекуди драматичніше. Причини – об’єктивні: пари з досвідом спільного життя і без опиняються в обставинах довгої розлуки, необхідності підтримки пристрасті на відстані і також стикаються з проблемами, обумовленими перебуванням одного чи обох партнерів в стресі високої інтенсивності, що спричиняє зміни жаги сексу загалом, в кількісній потребі, у конкретних бажаннях. Хтось “жаліється” на збільшення сексуального апетиту партнера під час побачень чи відпусток. А хтось помічає зниження збудження і бажання.  А на тлі життя на відстані починають з’являтися підозри і сумніви щодо справжності кохання.

Звісно, кожна ситуація потребує індивідуального розгляду і уваги,  бо кожна пара – унікальна. Але все ж таки спробуємо пояснити, що впливає на наше бажання, і як війна може змінювати ставлення до сексу.

ЯКІ ПРИЧИНИ?

Війна – чинник величезного довготривалого стресу. І ми не відкриємо тут Америку, якщо нагадаємо про різні автоматичні реакції людей на стрес і загрозу життю. Так, це ті самі всім відомі “бий, біжи, замри”. Це не просто слова, не просто сценарії поведінки, а часто неусвідомлені гормонально обумовлені реакції, вихід з яких потребує часу і відчуття стабільної безпеки.

Людина з реакцією “тікай” збуджена, розгальмована. І може реагувати на стрес підвищенням лібідо. Реакція “бий” створює поведінку діяча – того, хто змінює дійсність на більш безпечну для себе, часто шляхом боротьби. Це не дуже про секс. І реакція “замри” не посилює лібідо, бо це найдревніша рептильна реакція “прикинутися мертвим”. Кожен зміг побачити приблизно свій варіант.

ЯКЕ РІШЕННЯ?

У людей, що перебувають у постійній небезпеці, ці реакції активізуються. І це точно може відрізнятися від того, яким чи якою ви звикли бачити свого партнера в мирний, безпечний час. Бути уважним до змін партнера – важливо. Але найважливіше тут турбуватися одне про одного і говорити. Так, просто говорити відверто про те, що відбувається між вами. Без претензій та звинувачень. І пари, які вже мали досвід проходження через кризи, тут у виграшу. Також, мабуть, трохи легше тим, хто має досвід психотерапії. Але і всі інші можуть цього навчатися, балансуючи між своїми потребами і цікавістю та турботою до партнера.

Тобто зміни фіксувати потрібно, не поспішати зі швидкими висновками на кшталт “він мене не хоче, кохання закінчилося” (бо змінилися обставини, і ці причинно-наслідкові зв’язки не завжди працюють), але головне – обов’язково обговорювати обережно і щиро.

Від чого ще залежить виникнення збудження (з погляду психології): безпека і спільне бажання.

Безпека – широке поняття. Воно не тільки про буквальну фізичну безпеку, а і про повагу до вимог, розуміння засобу контрацепції, ясність того, що відбувається. Розмови, що пояснюють всі нюанси для обох партнерів, теж посилюють відчуття безпеки. Якщо ця тема в парі не табуйована, то саморегуляція пари через щиру зацікавлену комунікацію точно станеться. Але ж хочеться наголосити, що відчуття безпеки у військогого не настає з перетином порогу рідної хати або комфортабельного готелю (тобото не у всіх). Нервова система, що перебуває в постійному перенавантаженні і пошуку можливості зберегти людину, не перемикається, як тумблер. Іноді на це не вистачає 10 днів відпустки і тим паче більше однієї доби чи трьох. Це потрібно пам’ятати і зважати на це. Зазвичай пару зв’язують не тільки сексуальні стосунки і при проблемах якраз місце для цих теплих турботливих почуттів. 

Крім того, хочеться виокремити проблеми, які можуть виглядати, як відсутність бажання у чоловіка, але не є ними: 

·         порушення кровообігу під впливом гострого бойового стресу, що може викликати дисфункцію. Тому важливо не ставити собі діагнозів і не припиняти відносин різко, а звертатися спочатку до лікарів;

·         травматичний військовий досвід, внутрішня заборона на задоволення. Так буває, коли людина пережила забагато болю і втрат. Це потребує поваги і неспішності у стосунках. Рекомендоване звернення до спеціалістів за можливістю;

·         глибинні екзистенційні кризи, які проживаються людьми під час великих потрясінь, зокрема таких, як війна. Такий досвід може бути більш впливовим, якщо і до нього життя людини було складне;

·         банальна відсутність ресурсів через фізичну втому.

Якщо проблематично говорити відкрито – можна звернутися до сімейного психолога, що має спеціалізацію з сексології. Спеціаліст допоможе обережно поговорити і почути одне одного, підсвітить те, що вам заважає.

ЩО ЩЕ МОЖЕ ДОПОМОГТИ?

Бажання потребує підтримки на відстані. Добре, що ця тема почала висвітлюватися, бо іноді це такий новий досвід для пари – бути довго в розлуці – що і не зрозуміло, як залишатися одне для одного сексуально привабливими. 

Серед таких методів:

·          відео;

·         інтимні листування в чатах – секстинг,

·         планування майбутньої інтимної зустрічі з дрібницями і обговорення цього плану;

·         посилки з білизною і парфумами від коханої жінки;

·         подарунки, що нагадують щось інтимне у парі.

 

Важливо говорити про власні бажання, про бачення того, як повинні виглядати інтимні стосунки.

Ні війна, ні надпотужний стрес не можуть заборонити чи скасувати бажання отримання насолоди від стосунків. Але іноді на перший план повинні вийти почуття емпатії, кохання та турботи про близьку людину. А секс повернеться, коли стосунки стануть тим безпечним місцем, де можна бути різним.

ЯК ПОЧАТИ РОЗМОВУ З ПАРТНЕРОМ ПРО ПІДТРИМАННЯ БЛИЗЬКОСТІ НА ВІДСТАНІ?

Підбирати фрази для того, аби почати розмову, варто з того, що саме спонукає вас до цієї розмови. Якщо ваше власне бажання, то про нього і потрібно говорити. Уникайте маніпуляцій, бо якщо пропозиція підтримки сексуальної частини життя, близькості випливає зі страху втратити людину, з переживань ревнощів або агресії та претензій, це буде відчутно.

Якщо у стосунках є напруга, то саме про джерело цієї напруги і потрібно говорити, а не маскувати це за бажанням близькості. Пам’ятайте: контроль, вимоги і претензії – це якраз вороги стосунків. Починайте говорити про те, що хочете і що відчуваєте. Щиро і відкрито.

ЯКІ ФРАЗИ МОЖУТЬ БУТИ ПОМІЧНИМИ?

Перше це не форма, а намір. Усвідомте його для себе, і якщо він не про зміцнення стосунків, не про бажання поліпшувати всі їхні сфери (і сексуальну зокрема), а про страхи і напруження, то краще звернутися до психолога і розібратися, що з вами відбувається в цих стосунках.

По-друге, важливим є обраний та зручний для обох час. Обоє повинні мати змогу приділити час цій розмові, не бути виснаженими, бути у безпеці. Якщо розмова онлайн, то добре було б, щоби всю розмову партнери були на зв’язку, інакше напруження, збудження, сила наміру будуть втрачатися.

«Мені дуже важливо поговорити з тобою про нас. Про те, як ми можемо підтримувати наші стосунки зараз, як розвивати їх, я багато думаю про це, бо ти важливий для мене і моє майбутнє я бачу з тобою. Цікаво дізнатися твої роздуми».

«Я сумую за нашими обіймами і поцілунками. Постійно згадую, як ти пахнеш, які твої руки. Я хочу про це говорити з тобою, можливо, присилати свої фото, та чомусь думаю, що це буде недоречним. І мовчу. От вирішила спитати, що ти про це думаєш».

«Прочитала нещодавно статтю про підтримку сексуальних відносин на відстані. Стільки цікавого і нового для мене. Хочу з тобою поділитися. Глянеш? А потім, можливо, поговоримо і про нас?».

ЩО НЕ ГОВОРИТИ В ТАКІЙ СИТУАЦІЇ?

Не варто узагальнювати, викликати почуття провини, звинувачувати, ображатися і маніпулювати. І це знову про чесність перед усіма: перед партнером і перед собою.

Недоречними будуть такі фрази:

«Ти завжди мене уникаєш», «ти ніколи мене не чуєш», «ну звісно, легше всього відмовитися», «знову як ти хочеш, а коли буде по-моєму?», «ну і не потрібно, можеш взагалі тоді не писати», «ну ясно, в тебе там і без мене є з ким милуватися».

У стосунках на відстані надважливо бути емпатично налаштованим на кохану людину: усвідомлювати і  свої емоції та потреби, та поза цим помічати людину з її потребами і болями навпроти. Звучить це оманливо просто, але насправді практика потребує часу і бажання обох партнерів. Дуже важливо не фантазувати, не відповідати за іншу людину, а чуттєво прислухатися в діалозі, ставити уточнюючі питання, говорити відкрито про свої відчуття. І воно потроху почне працювати. Як м’яз, тренований у залі – спочатку виходить мало і недолуго, а з часом навіть з’являться краса, рельєф і бажання тренуватися ще і ще.