Історія «Ми разом стали на шлях до змін…»

Близько пів року тому звернулася до мене за психологічною підтримкою Іванна (ім`я змінено), дружина ветерана, який втратив кінцівку внаслідок війни, запит був щодо поліпшення стосунків з чоловіком: «Я втомилася, вигоріла, не знаю, що мені робити, втратила орієнтири по життю…», - так тоді говорила вона. Під час систематичної психотерапевтичної практики Іванна ділилася, що «Маю відчуття, що можу поділитися всім без страху висловити емоції, проговорити те, що відчуваю, дозволити собі бути собою». А ще дуже часто вона наголошувала, що має витримувати все, що їй дано долею, це її хрест, її ноша, забуваючи про свої потреби та бажання: «Мушу бути сильною, не маю права на слабину, бо чоловіку зараз набагато важче». 

Разом намагалися дістатися головного, її власного «Я», навчитися бути толерантною в першу чергу до себе, піклуватися про себе, дозволяти собі бути сильною, слабкою, різною, такою як вона хоче бути саме тут і зараз. «Не уявляла, що звертати увагу на себе так важко, простіше переключатися на інших і їм допомагати, ніж собі», - але така позиція може призвести до емоційного вигорання, втрати сенсів та ресурсів. «Терапія відкрила очі в питанні «жертовності», та стигмі «що люди скажуть», тепер звертаю увагу і на себе, дозволяю замовити суші, поринути в книгу, потанцювати під музику з котом» (див. фото з картками), розповідає Іванна, - «Стала спокійніша, впевненіша, стосунки з чоловіком трішки стабілізувалися, бо маю більше сил і щирого бажання про нього піклуватися, допомагаю йму прийняти себе на власному прикладі, ми разом стали на шлях до змін…»